Великобудищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - Світова література

Великобудищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області

Меню сайту
Форма входу
Пошук

Світова література

ТЕМА.    Б. Пастернак. Музичність і яскрава мальовничість пастернаківських поезій.

МЕТА.     Вчити учнів аналізувати, виразно читати вірші Б. Пастернака,   

                 визначати, завдяки чому поет утверджує ідею спорідненості життя і    

                 творчості. Розвивати логічне мислення, память, увагу, звязне  

                 мовлення. Виховувати в учнів громадську позицію, активне сприйняття  

                 оточуючого світу.

 

ОБЛАДНАННЯ. Портрет Б. Пастернака. Виставка книг, запис пісні "Зимова ніч.

 

ЛІТЕРАТУРА. Журнал "Всесвітня література № 2, 2001 р. Ф.   М. Штейнбук.

                  Вивчення зарубіжної літератури в 11 кл.

 

Епіграф.   Он награжден каким-то вечным детством,

                  Той щедростью и яркостью светил.

                  И вся земля была его наследством,

                  А он ее со всеми разделил.

                                                              Анна Ахматова

                                                                  ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина.

    Коли народився Ісус Христос, на небі засяяла яскрава зірка – зірка Різдва. Це символ вічної любові, надії і спасіння світу. За біблійною легендою, східні мудреці, волфи, побачили цю зірку на небі і пішли за нею, щоб вклонитися Христу як Богу і як майбутньому цареві Іудейському. Але коли вони увійшли в печеру, де була Марія з сином, вони побачили, що Ісус має земне, людське обличчя. У чому ж полягає таємний смисл подібного зображення? А річ у тому, що Христос спустився до людей і прийняв людський вигляд для того, щоб люди змогли доторкнутися і піднятися до Бога, тобто усвідомити високі моральні цінності.   Зміст Різдва в тому, щоб над кожним загорілася свята зірка, котра б освітила наш шлях і змусила замислитися, куди ми йдемо і для чого живемо? Над цим питанням думав усе своє життя письменник Борис Пастернак. І він знайшов відповідь. Вона була такою: смисл буття людини – пройти шлях від різдва (тобто від народження) до духовного воскресіння. Такою дорогою йшов Христос, і так має діяти кожна людина.

 ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

 Наш урок присвячено життю і творчості одного з найталановитіших поетів ХХ ст., прозаїку, перекладачу, лауреату Нобелівської премії Борису Леонідовичу Пастернаку.

 ІІІ. Робота над матеріалом уроку.

 Борис Пастернак народився в Москві 29 січня 1890 р. Це було останнє десятиріччя ХІХ ст. , яке тихо помирало у тьмяному світлі ліхтарів. Усі тоді мріяли про майбутнє. Батько Бориса – Леонід Йосипович Пастернак , відомий художник-графік – відчиняв двері для всіх. У домі Пастернаків бували Врубель, Скрябін, Рахманінов, Лев Толстой.

  Борис зростав в атмосфері мистецтва. Мати змалку почала навчати його музики.

 Найбільше Пастернак любив тоді музичне мистецтво, а в ньому -  Скрябіна. В особі Пастернака поєднуються філософ, поет і музикант. Він завжди прагнув дати філософське пояснення світу, але водночас відчував   його як тонкий лірик, який прагне вічної гармонії. Саме цим він відрізнявся від інших поетів ХХ ст.

Його поетичний феномен влучно характеризують слова Анни Ахматової, вони ж будуть і девізом нашого уроку.

                               Он награжден каким-то вечным детством,

                               Той щедростью и яркостью светил.

                               И вся земля была его наследством,

                               А он ее со всеми разделил.

Творчий шлях Б. Пастернака  складний і тернистий. Його лірика викликала суперечливі оцінки. Та властиве йому глибоке проникнення в таїну людської душі, природи, Всесвіту, свіжа, образна та хвилююча поезія завжди вражали.

   Шлях Пастернака в літературу був непростий: він перетинався одразу з двома течіями: символізмом і футуризмом. Серед його перших учителів варто назвати О. Блока. "С Блоком прошли и провели свою молодость я и часть моих сверстников… У Блока все, что создает великого поэта, - огонь, нежность, проникновение, свой образ мира, свой дар особого, все претворящего прикосновения, своя сдержанная, все вобравшая в себя судьба”, - писав згодом Б. Пастернак. Тому рання творчість поета пройнята духом символізму. Та вже тоді Пастернак прагне вивести в центр поезії людину з її бажаннями та турботами, любовю до природи, глибоким гуманізмом.

Вірний традиціям символістів Б. Пастернак у цьому вірші створив чимало образів-символів.

Нерівномірність синтаксичного потоку символізує складну боротьбу різних начал у природі і житті. Це ми  бачили з вами і в творчості Маяковського. Б. Пастернак так писав про Маяковського: "Я был без ума от Маяковского, я его боготворил, я очень любил раннюю лирику Маяковского… Это была поэзия, мастерски выплетенная, горделивая демоническая и в то же время безмерно обреченная, гибнущая, почти зовущая на помощь”.

   З російським футуризмом його зблизило неприйняття старого буржуазного світу. Але Пастернак не захоплювався словотворчістю, хоча його поезія вражала внутрішнім пошуком і новизною. Ось яке своєрідне  трактування поезії дає він у вірші "Визначення поезії

Творчість Б. Пастернака слід розглядати  у контексті всього літературного процесу початку століття. Одночасно з ним у літературу входили В. Маяковський, О. Мандельштам, С. Єсенін, В. Хлєбніков, М. Гумільов, А. Ахматова.

   Становленню поета сприяла також атмосфера, в якій він ріс і виховувався, вивчення філософії в Марбурзькому університеті, захоплення історією, літературою, музикою. Саме тому творчість Б. Пастернака вирізняється глибиною філософської думки, психологізмом, вишуканістю і музикальністю віршів. Кращі його поезії стали чудовими романсами.

Як бачимо твір відзначається особливою мелодійністю, що створюється за рахунок численних асонансів та алітерацій.

Як бачимо, до віршів Пастернака треба було читачеві звикнути. Багато що в цій поезії приголомшувало, ставило в глухий кут. У своїх творах поет роздумує про час, про життя і смерть, про природу мистецтва,, про таїну його народження, про диво людського існування, про віру в життя, в майбутнє. Але головне, що зберіг і розвинув Пастернак у своїй творчості, - це художньо-філософська цілісність поглядів на життя та світ із загальнолюдських позицій.

Ми говоримо сьогодні про поета, який, як ніхто інший, був наділений душевною ясністю, добротою, умінням "очеловечивать”  події,  які відбувалися в житті і природі. Його читали, ним захоплювалися.

   М. Цвєтаєва писала: " Борис Пастернак для меня святыня, это вся моя надежда, то небо за краем земли, то, чего еще не было, что будет; доверяю вам свою любовь к Борису Пастернаку, как свою душу”.

    Ігор Северянин посвятив вірші:

                                  Когда в поэты тщится Пастернак,

                                 Разумничает Недорозуменье,

                                 Мое ему нелестно мненье:

                                 Но отношусь к нему совсем никак.

                                 Им восторгаюся – плачевный знак.

                                  Но я не прихожу в недоуменье:

                                  Чем бестолковее стихотворенье,

                                  Тем глубже смысл находит в нем простак.

Протоірей Олександр говорив:

" Умер Пастернак. И как далеко не находились бы мы от места погребения, мы все духовно, мысленно предстоим его гробу – с молитвой и любовью, с печальной и вместе  благородной мыслью о нем самом, о его жизни и служении.

   Умер поэт, то есть человек, имевший один  из величайших даров, отпущеных человеку: дар слова… Умер русский человек, который любил родину беззаветной, но зрячей любовью, и нам помогший по-новому полюбить ее…

  Умер христианин, не побоявшийся исповедать имя Христа в дни отступления от него…

   И, наконец, умер большой человек, большой тем, что нашел в себе видение и слова, нужные всем людям, сказанные всем и для всех…»

 Скульптор Зоя Масленникова, яка ліпила на замовлення голову Пастернака, написала на його честь вірш.

                                     Умолк вчера неповторимый голос,

                                      И нас покинул собеседник рощ.

                                      Он превратился в жизнь дающий колос

                                      Или тончайший , им воспетый дождь.

                                      И все цветы, что только есть на свете,

                                      Навстречу этой смерти расцвели.

                                      Но сразу стало тихо на планете,

                                      Носящей имя скромное… Земля.

Він не любив слави, не любив гучних слів, навіть відмовився від Нобелівської премії. Головним для нього було жити і мати чисту душу.

Усі прочитані вірші досить різні: тривожні й спокійні, напружені й мелодійні. Але всіх їх обєднує те, що символізує зміну, яка відбулася, її можна назвати одним словом – преображення. Саме слово "преображення” прийшло до нас із Біблії. Свято Преображення святкують к кінці літа. Це Спас.

   Зміна пори року в природі – завжди преображення. Усе, що з нами відбувається в житті, теж зумовлене перемінами. Проте головним для всіх нас є духовне преображення, коли людина нарешті зрозуміє, для чого вона живе і куди йде. Усвідомивши це, кожен дійде до свого воскресіння і до воскресіння світу

 ІY. Підсумок уроку.

 Y. Домашнє завдання. Вивчити напамять вірш.

Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031