Великобудищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - Шкільна газета

Великобудищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області

Меню сайту
Форма входу
Пошук

Шкільна газета

ЯЛИНКА

Етюд

   Небо оповите сірими важкими хмарами. Осіннє листя тихо шурхотить під ногами. Весь парк ніби вкритий барвистим килимом, кожен листок якого  інакший: різний за формою, розміром, кольором. Червоне, жовте, зелене, коричневе… Від кожного віє теплом. Останнім… Бо ось-ось зима скує вбивчим холодом землю, заховає все живе під покровом снігу. Але це буде потім, а зараз тут осінь. Золота осінь…

    Дівчина неспішно йшла алеєю. У її медовому волоссі тріпотів вітер, а в очах кольору голочок на ялинці, до якої був звернений її погляд, відбивалося це єдине під сірим небом зелене деревце і … біль. Скільки вона витримала страждань, мук, марних сподівань! Така ж самотня, ніжна, крихітна й слабка, як і ця ялинка.

     Очі наповнилися сльозами: навіщо? Навіщо це кохання, якщо у нього немає майбутнього? Сіре шмаття хмар, розкидане вітром, мчало у безвість простору. За ним рвалися розбурхані почуття,  летіли, розбиті на безбарвні уламки, колись райдужні надії. Зима, зима, зима… Скоро зима.

    Раптом крізь важкі хмари пробився промінчик. Один-єдиний. Він упав на дівчину… І враз вона осягла, що навіть тоді, коли прийде холод, ялинка лишиться такою ж зеленою, вона вистоїть. А за холодом прийде весна. Пора змін, пора нового життя.

…За кілька років у парку було як завжди тихо. Здавалося б, нічого не змінилося. Ледь чутно шурхотіло листя. А біля самої алеї росла вже висока, сильна і струнка ялинка.

                                                                                                                                                      

                                                             М. Сіддікі

Майбутнє починається сьогодні?

   

   За вікном уже промайнув багряний жовтень і осіннє листя тихо лягає до ніг. Але ще не зима, ще пронизливий вітер не стукає  в шибку серед темної ночі, а сонце віддає останні теплі промені землі.

  Я знову ображено сиджу у своїй кімнаті і намагаюся приборкати думки. На серці тяжко, бо розумію, що не мала рації, хоча і впевнена, що мама вже пробачила мені. Зринають фрази останньої розмови. Про що? Звичайно ж, про майбутнє. Мама говорить, що далі так не можна, що треба вже зараз турбуватися про майбутнє життя. Але я знову з нею не погоджуюся. Ну чим її не влаштовує моя позиція? Не можу зрозуміти, чому не можна спочатку вирішити теперішні проблеми? Адже можна зробити щось добре лише тоді, коли людина всю свою увагу, старанність і сили скерує в одному напрямку. А якщо братися за сто справ водночас – як слід не буде виконано жодної. Чому маю думати про майбутнє працевлаштування саме тепер, коли в голові і так повно проблем та думок? Крім щоденних занять у школі, маю потребу відпочити, поспілкуватися з друзями. А ще не треба забувати про участь у позакласній роботі школи: конкурси, тематичні тижні, вікторини, свята. А час чомусь знову поспішає… Чи можливо все це втримати в голові?

     Мама говорить, що батьки мають ще більше відповідальності і турбот. Але ж на те вони і батьки. Вони прожили вже майже півжиття, а я лише починаю, роблю перші самостійні кроки. Тільки й чуєш, що ми ще діти і нічого не розуміємо. Та хіба ж не для того ми навчаємося, щоб підготуватися до самостійного життя?

    Я стою біля вікна, вдивляюся у далечінь і намагаюся зрозуміти сенс буття. А сонце вже згасає на обрії. Вітер заводить сумну осінню мелодію. І мої думки летять далеко за вікно шукати пояснень.

   Життя… Хіба ми можемо вгадати, скільки ще зможемо ним насолоджуватися? Дні, роки, години, а може, тільки мить. Стає трохи моторошно. Що я залишаю після себе? Я ж іще навіть не жила. Лише готувалася, готувалася… жити. Можливо, мама має слушність, і вже сьогодні потрібно замислитися про майбутню роботу, обмірковувати, планувати своє життя, бо жити за планом не означає обмежувати себе певними рамками. Це значить поступово, крок за кроком наближатися до здійснення мрій, адже майбутнє починається сьогодні...

                                                               В. Сукач


Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031