Великобудищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області

Меню сайту
Форма входу
Пошук

Шкільна газета

СПІВПРАЦЯ ШКОЛИ І СІМ’Ї В ІМ’Я ДИТИНИ

ШКІЛЬНІ ВІСТІ2 (86) 2016

Газета виходить з березня 2000 р.                  

КЛИЧЕ ВЕРЕСЕНЬ ДО ШКОЛИ

Як завжди, святково й урочисто зустріли Першовересень учні та вчителі нашої школи. У своєму виступі директор школи Геращенко О. В. привітав усіх з Днем знань і побажав витримки та працелюбності у досягненні нових вершин на нелегкій дорозі знань.

Традиційно в цей день громадськості була надана інформація про працевлаштування випускників школи 2016 року. Так, Бондар Анна, Жартовська Віта, Кравченко Дмитро та Щукін Юрій стали студентами Полтавського національного технічного університету, Рибалка Сергій навчається у Харківському національному університеті ім. Каразіна, Дмитренко Карина та Лагута Яна – у Полтавському національному педагогічному університеті ім. Короленка, Клименко Роман – у медичному коледжі при Українській медичній стоматологічній академії, Коломієць Дар’я – Полтавському вищому професійному училищі ім. Чепіги.    

На підставі заяв батьків та у відповідності із Законом України «Про освіту», ст. 3, Статуту школи, п.21 до першого класу зараховано таких учнів: Бовдуй Діану Володимирівну, Бондаря Георгія Вікторовича, Пісного Віталія Вадимовича, Синепола Анатолія Віталійовича, Рудченко Анну Андріївну. Першокласникам цей день запам’ятався ще й подарунками, традиційною шкільною кашею та першим дзвоником, який дали учні 11 та 1 класу – Мариниченко Назар та Рудченко Анна.

Сторінка учнівського самоврядування дитячої організації «Веселка» Ш К О Л Я Д А

* У вересні пройшли вибори до Великої ради шкільної дитячої організації «Веселка». За підсумками голосування головою Великої ради стала Золотоверх Аміна, головою навчальної комісії – Федоренко Анжеліка, комісії суспільно-корисних справ – Башук Яна, бібліотечної комісії – Ященко Інна, санітарної комісії – Мишаченко Лілія, комісії дисципліни і порядку – Ковтун Вікторія, культурномасової комісії – Біляк Катерина, голова Прес-центру – Дмитренко Аліна, педагог-організатор – Нікуліна Марія Павлівна.

До Ради командирів  увійшли Неділько М. – 5 клас, гр.»Бригантина»; Величко Д. – 6 кл., гр. «Дружба», Дубовик Г. – 7 кл., гр. «Надія», Мишаченко Л. – 8 кл., гр. «Лідер»; Панченко В. – 9 кл., гр. «Джерело»; Федоренко А. – 10 кл., гр. «Ровесники»; Назарко Л. – 11 кл., гр. «Мрія»; Дмитренко А. – 11 кл., гр. «Веселий вітер»; Дрегваль В. – 11 кл., гр. «Няня»; Назарко Л. – 11 кл., гр. «Милосердя», Назарко Л. - 11 кл., гр. «Пошук».

* За підсумками І туру акції «Штурм білої вершини» всього учнями школи здано макулатури 461, 47 кг. Клуб «Світлячок» - 106,59 кг; клуб «Гайдарівець» - 172,08; клуб «Старшокласник» - 182,8 кг. Переможці в клубі «Світлячок»: І м - Орлов Богдан (2 кл., 13,56 кг); ІІ м - Бовдуй Діана (1 кл.,5,1 кг); ІІІ м - Губар Ангеліна (2 кл., 9,06кг); клуб «Гайдарівець»: І м - Величко Діана (6 кл.,33 кг); ІІ м - Михайліченко Катерина (7 кл., 26, 62 кг); ІІІ м – Синепол Світлана (7кл., 17кг); клуб «Старшокласник»: І м - Дмитренко Аліна (11 кл.,13,54); ІІ м - Філін Роман  (11 кл., 10,66); ІІІ м - Федоренко Анжеліка (10 кл.,10,32кг).

*  Вчитель наш – він найкращий у світі,

Допоможе в хвилину важку,

І нехай тільки посмішки й квіти,

Він знайде на своєму шляху.

Такими словами розпочався святковий концерт до Дня вчителя.  Ще Сократ говорив, що істинні знання не можна вкласти у свідомість учня ззовні, воно повинне вирости з глибин його особистості  і за допомогою вчителя вийти у світ. Тож у цей день учні мали нагоду висловити вдячність учителям за їх невтомну працю. Дзвінкі голоси, щирі слова ведучих-старшокласниць Золотоверх А., Федоренко А., Горбулі І., Назарко Л. створили  атмосферу душевності в залі. Особливий ліричний струмінь поєднав виконані Купкою Л., Сахно Т., дівчатками 5 та 7 класу пісні про дитинство, маму, Україну. Гарно сприйняли глядачі танці у виконанні дівчаток 5, 11та 7-9 класів, а також гумористичну мініатюру «Якби вчитель української мови та літератури провів урок фізкультури» (підготували учні 11 кл.). Приємно, що поздоровлення з професійним святом отримали не лише вчителі, а й усі працівники школи. А допомагала учням у підготовці і проведенні свята педагог-організатор Нікуліна М. П.

* 07.10 відбувся щорічний захід, приурочений вступові учнів 5-го класу до клубу «Гайдарівець». П’ятикласники презентували свої уміння, досягнення, таланти. Веселі конкурси виявили кмітливість і винахідливість учнів. Підсумком свята стало проголошення тимурівських традицій, в основі яких - дружба, винахідливість, справедливість, взаємодопомога.

* 13.10 до Дня захисника України між учнями 7 – 11 класів відбулися «Козацькі перегони» (Команди «Козацька слава» та «Козачок»). Шквал захоплення викликали у глядачів конкурси «Мудрий отаман», «Розвідка наосліп», «Армреслінг», «У Крим по сіль», «Український гопак». Переконливу перемогу з рахунком 34:75 отримала команда «Козацька слава». Допомагали створювати хороший настрій і учасниці хореографічного ансамблю (Кер. Нікуліна М.П.)

* Щороку у Великобудищанській школі на початку листопада в рамках предметних тижнів проходить тиждень української мови та літератури. З цієї нагоди за участю учнів та під керівництвом учителів української мови і літератури Василенко Н.І. та Козороз Н.І. були проведені різноманітні заходи. 9 листопада, коли українці традиційно відзначають День української писемності та мови, проходило під таким девізом: «Все, що рідне, хай нам буде найдорожче і святе, рідна віра, рідна мова, рідний край наш над усе!» Безперечно, поглибленню лінгвістичних знань сприяли брейн-ринг «Подорож країною мовознавства», лінгвістичний КВК, конкурс юних мовознавців імені П. Яцика.  Відчути себе частинкою великої української спільноти, а також бажання прилучитися до невичерпного мовного джерела, можливість перевірити свій рівень знань мали змогу учні 9-11 класів під час Всеукраїнського радіодиктанту, диктанту національної єдності. Сприяли поглибленню знань та естетичного світосприйняття конкурси на кращу ілюстрацію народної казки «Заглядає в шибку казка сивими очима», виставка творчих робіт «Перші проби пера», радіогазети до ювілейних дат, літературні вікторини, ерудит-турнір «У світі казок». З нетерпінням чекали  учні і конкурсно-розважальної програми «Чарівна слов’яночка». Команди дівчат «Чураївна» (Дмитренко А., Горбуля І., Купка Л., Филь І.); «Вишиванка» (Ілляшенко А., Ковтун В.,  Башук Я.,  Мишаченко Л., Величко Д., Кравченко Д.) та  «Україночка» (Панченко М., Лагута Т., Неділько М.) брали участь у конкурсах «Візитівка», «Презентація костюма», у якому учасниці демонстрували під музичний супровід костюми в українському стилі. Мистецький конкурс «Творча лабораторія» дав змогу конкурсанткам показати свої таланти, творчі надбання та розкрити деякі таємниці. Тут прозвучали веселі і задушевні українські мелодії, натхненні поетичні рядки. Особливе захоплення викликало виконання командою «Чураївна» народної пісні «Ой у вишневому саду» а капела.  На запитання, пов’язані з літературою і мистецтвом, дівчатка відповідали у конкурсі «Суперінтуїція». А допомогли провести його члени драматичного гуртка, учні 9 класу - Ілляшенко А., Лисоконь В., Панченко В., Филь Р.  Так уже здавна повелося в Україні, що сімейний затишок, добробут тісно пов'язаний з працелюбністю, умінням господині дому, тож наступне випробування мало назву «Чи я не хазяйка, чи не господиня», де учасниці показували вміння ліпити вареники. Супроводжував цей конкурс дует учнів 5 класу - Сахно Т. та Дудник В., який виконав пісню «Чи я не хазяйка, чи не господиня». Цікавим і дещо несподіваним вийшов конкурс «Українка майбутнього», у якому учасниці продемонстрували своє бачення образу українки  ХХ Iст. За оцінкою журі перемогу здобула команда «Вишиваночка». Всі учасниці були нагороджені солодощами. Свято закінчилося словами ведучих Сагайдака Р. 10 кл. та Мариниченка Н. 11 класу, які прозвучали в унісон із настроєм і конкурсантів, і глядачів:

Сьогодні ми вітаємо красу,

Нев’янучу, словянську вроду,

Її я в серці пронесу,

Як часточку великого народу.  

                                              Аліна Дмитренко, учениця 11 класу

НАШІ ЮВІЛЯРИ

Роки летять, мов лебеді у вирій

Учителем не кожен вміє бути,

Не кожне серце вміє говорить…

Учитель лише той, хто вміє чути,

Окрилити, навчити і любить . 

Дійсно, серед усього розмаїття людських шляхів, звершень, досягнень, сходжень, а часом і падінь, учительська доля є унікальною. Бо незвичайною є  місія учителя на землі: навчати, захищати, наставляти, оберігати. Тому й вимоги до представників цієї професії особливі, адже крім високої кваліфікації, потрібно мати позитивні моральні якості і особливу духовну ауру.

Нам, сьогоднішнім десятикласникам, пощастило, адже шостий рік уже ми спілкуємося з нашим класним керівником, улюбленим географом багатьох випусків Наталією Дмитрівною Лукаш. Вважаємо, що серед усіх вчителів, з якими стикається дитина під час навчання в школі, найважливішим є класний наставник.  Для нас є вагомим, що наша улюблена вчителька не тільки дає знання, але і вирішує  конфлікти, піклується не лише про успішність, але й про виховання, дуже часто відстоює інтереси своїх підопічних до останнього.  Приємно, що Наталія Дмитрівна народилася, зростала і навчалася у нашому рідному селі Великі Будища.

Дитинство її пройшло в дружній родині Дмитра Юхимовича та Галини Миколаївни. Тут і були закладені духовні основи для подальшого зростання. 1973 року вступила до 1 класу Великобудищанської школи, та, мабуть, тоді й не здогадувалась, що у цій школі пройдуть її найкращі роки, що залишиться тут назавжди. Закінчивши у 1985 році Лебединське педучилище, почала працювати учителем початкових класів. Енергійного розумного педагога відразу полюбили учні, батьки, колеги. Але діяльна, неспокійна  натура прагнула підкорювати нові вершини. Поступово зрозуміла,  що географія - це не просто захоплення, а покликання . Тому у 1991 році, щоб утілити мрію в життя, вступила до Харківського державного університету імені Каразіна, який закінчила 1997 року, отримавши спеціальність  «Викладач фізичної географії». З 1985 року і  до сьогодні працює вчителем Великобудищанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів.

Любов до  свого предмету, вкладені в нього сила та енергія, високий професіоналізм не залишилися непоміченими. За сумлінну педагогічну працю Наталія Дмитрівна одержала звання «Старший учитель», має вищу кваліфікаційну категорію, чимало почесних грамот. Стала переможцем районного конкурсу "Кращий класний керівник року" та призером районного конкурсу «Учитель року». Її учні перемагають на олімпіадах з географії (районних, обласних), є призерами МАН.

Та найпочеснішим, на наш погляд, є  звання «Улюбленець дитячих сердець».  Наталія Дмитрівна - наш друг, порадник, терплячий наставник. Коли ми тільки познайомилися з нею,  відразу зрозуміли, що подружимося. Вона цікава людина, мудра і чесна. Їй можна довірити таємницю, розповісти про будь-яку ситуацію. Вона карає і хвалить справедливо: у неї немає «любимчиків». Якими якостями повинен володіти хороший учитель? Він повинен знати свій предмет і навчати його школярів. А класний керівник ще й виховує в нас доброту, чесність, відповідальність. Наталія Дмитрівна має широкий світ захоплень, і серед них – подорожування. А ще вона дуже гарна господиня, турботлива дружина і донька, любляча мама і бабуся. Нещодавно в родині Лукашів  трапилася радісна подія  - народилася внучка Ліза, якій наша Наталія Дмитрівна віддає усю свою любов і ніжність.

Тож, Наталіє Дмитрівно, дякуємо Вам за те, що вкладаєте у нас свою душу, любов, знання. Ви стали для нас другом і мудрим порадником. Ми завше можемо іти до Вас за порадою і допомогою, як до матері. Хай не засмучують Вас не завжди обдумані наші вчинки, бо душею ми завжди з Вами. Ми Вас любимо, поважаємо і цінуємо титанічну працю, яку Ви робите для нас. Будемо старатися виправдати Ваші надії і сподівання. Адже саме завдяки таким талановитим і мудрим вчителям, як Ви, дорога вчителько, упевнені, що захочемо чогось у житті досягти, щоб Ви могли з гордістю сказати: «Це мої учні, мої  вихованці». Бажаємо міцного здоров’я, багато радості, особистого щастя, добра, достатку, любові. Нехай Ваша нелегка, але така потрібна праця дасть добрі плоди. Успіхів Вам в усіх добрих починаннях, заслужених винагород за нелегку працю, Господнього благословення та опіки Матінки Божої!                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Золотоверх Аміна, учениця 10 класу

 

ЯЛИНКА

Етюд

   Небо оповите сірими важкими хмарами. Осіннє листя тихо шурхотить під ногами. Весь парк ніби вкритий барвистим килимом, кожен листок якого  інакший: різний за формою, розміром, кольором. Червоне, жовте, зелене, коричневе… Від кожного віє теплом. Останнім… Бо ось-ось зима скує вбивчим холодом землю, заховає все живе під покровом снігу. Але це буде потім, а зараз тут осінь. Золота осінь…

    Дівчина неспішно йшла алеєю. У її медовому волоссі тріпотів вітер, а в очах кольору голочок на ялинці, до якої був звернений її погляд, відбивалося це єдине під сірим небом зелене деревце і … біль. Скільки вона витримала страждань, мук, марних сподівань! Така ж самотня, ніжна, крихітна й слабка, як і ця ялинка.

     Очі наповнилися сльозами: навіщо? Навіщо це кохання, якщо у нього немає майбутнього? Сіре шмаття хмар, розкидане вітром, мчало у безвість простору. За ним рвалися розбурхані почуття,  летіли, розбиті на безбарвні уламки, колись райдужні надії. Зима, зима, зима… Скоро зима.

    Раптом крізь важкі хмари пробився промінчик. Один-єдиний. Він упав на дівчину… І враз вона осягла, що навіть тоді, коли прийде холод, ялинка лишиться такою ж зеленою, вона вистоїть. А за холодом прийде весна. Пора змін, пора нового життя.

…За кілька років у парку було як завжди тихо. Здавалося б, нічого не змінилося. Ледь чутно шурхотіло листя. А біля самої алеї росла вже висока, сильна і струнка ялинка.

                                                                                                                                                      

                                                             М. Сіддікі

 

Майбутнє починається сьогодні?

   

   За вікном уже промайнув багряний жовтень і осіннє листя тихо лягає до ніг. Але ще не зима, ще пронизливий вітер не стукає  в шибку серед темної ночі, а сонце віддає останні теплі промені землі.

  Я знову ображено сиджу у своїй кімнаті і намагаюся приборкати думки. На серці тяжко, бо розумію, що не мала рації, хоча і впевнена, що мама вже пробачила мені. Зринають фрази останньої розмови. Про що? Звичайно ж, про майбутнє. Мама говорить, що далі так не можна, що треба вже зараз турбуватися про майбутнє життя. Але я знову з нею не погоджуюся. Ну чим її не влаштовує моя позиція? Не можу зрозуміти, чому не можна спочатку вирішити теперішні проблеми? Адже можна зробити щось добре лише тоді, коли людина всю свою увагу, старанність і сили скерує в одному напрямку. А якщо братися за сто справ водночас – як слід не буде виконано жодної. Чому маю думати про майбутнє працевлаштування саме тепер, коли в голові і так повно проблем та думок? Крім щоденних занять у школі, маю потребу відпочити, поспілкуватися з друзями. А ще не треба забувати про участь у позакласній роботі школи: конкурси, тематичні тижні, вікторини, свята. А час чомусь знову поспішає… Чи можливо все це втримати в голові?

     Мама говорить, що батьки мають ще більше відповідальності і турбот. Але ж на те вони і батьки. Вони прожили вже майже півжиття, а я лише починаю, роблю перші самостійні кроки. Тільки й чуєш, що ми ще діти і нічого не розуміємо. Та хіба ж не для того ми навчаємося, щоб підготуватися до самостійного життя?

    Я стою біля вікна, вдивляюся у далечінь і намагаюся зрозуміти сенс буття. А сонце вже згасає на обрії. Вітер заводить сумну осінню мелодію. І мої думки летять далеко за вікно шукати пояснень.

   Життя… Хіба ми можемо вгадати, скільки ще зможемо ним насолоджуватися? Дні, роки, години, а може, тільки мить. Стає трохи моторошно. Що я залишаю після себе? Я ж іще навіть не жила. Лише готувалася, готувалася… жити. Можливо, мама має слушність, і вже сьогодні потрібно замислитися про майбутню роботу, обмірковувати, планувати своє життя, бо жити за планом не означає обмежувати себе певними рамками. Це значить поступово, крок за кроком наближатися до здійснення мрій, адже майбутнє починається сьогодні...

                                                               В. Сукач

 

 

 

Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Гаряча лінія 1
Гаряча лінія 2