Великобудищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - Географія

Великобудищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області

Меню сайту
Форма входу
Пошук

Географія

                                                     ПРИРОДА, ЛІС, ЛЮДИНА...
  Відомо, що першооснова життя людини знаходиться у природі. Одним з наймогутніших факторів природи є ліс як жива саморегулююча система співжиття дерев, трав’яних рослин, тварин, птахів, комах, грибів, мохів і мікроорганізмів, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем. Символом стосунків людини з природою було всесвітнє райське дерево, яке давало їй їжу, зігрівало полум’ям вогню, з нього людина будувала собі житло і виготовляла знаряддя праці. Дерево споконвічно обожнювалось людиною. В нинішній бурхливий час технічного прогресу і надмірного забруднення природи слід ще більше шанувати і оберігати лісові насадження насампред за їх екологічні середовищеутворювальні функції, а вже потім за економіко-господарські.
  Ліс – це найбільш могутній тип рослинного покриву і головний компонент біосфери. Він, в основному, забезпечує екологічну безпеку і збереження життя нашої планети. Ліс виконує неоцінимі і найголовніші водоохоронні, водорегелюючі, ландшафтно- і кліматоутворювальні, грунтозахисні, санітарно-гігієнічні, рекреаційні і культурно- естетично-виховні функції. Один гектар полтавської діброви віком 100 років за вегетаційний період випаровує 1200 т води, регулюючи її баланс у природі, а також продукує 3 т кисню за рік і очищає 18 млн. м3 повітря від вуглекислого газу та відфільтровує 32-68 т пилу і газів. Отже, ліс – це легені планети, найкращий санітар атмосфери. В цілому на земній кулі 60% кисню виробляє рослинність і безумовно головний компонент – ліс. Він забезпечує киснем людей і все живе на землі.
  На "зелені легені” Полтавщини покладається величезне навантаження. Щороку, наприклад, 360 підприємств області викидають у повітряний басейн понад 200 тис. тонн забруднених речовин у вигляді шкідливих газів та пилу.
  Лісова рослинність – це нагромаджувач сонячної енергії. Ліс регулює температурний режим оточуючого середовища, влітку знижує температуру на 4С, а взимку підвищує на 3,5С. 
  Ліси відіграють важливу роль у створенні ресурсів чистої води. Збільшення лісонасаджень по водозбірних площах та по берегах річок і водойм сприяє чистоті води в них.
  Ліс – це природна аптека. В наших лісах росте багато вітамінних, фітонцидних, алкалоїдних рослин. Полтавщина з давнини відома як один з головних районів по заготівлі лікарських рослин, які використовуються науковою медициною. Промислова заготівля лікарської сировини в нашім краї ведеться з часів Петра І. Адже по його указу у 1709 р. у м.Лубни була відкрита перша в Росії аптека і при ній ботанічний сад з лікарських рослин площею 18 десятин. Нині в селі Березоточа Лубенського району працює Українська зональна дослідна станція по лікарських рослинах, створена ще в 1916 році. В м.Лубнах діє хіміко-фармацевтичний завод по виготовленню ліків з рослин, головне підприємство об’єднання "Фармація”. Полтавщина є основним постачальником ромашки лікарської, подорожника великого, шипшини, звіробою, ландиша, чистотіла та інших цінних лікарських рослин. Щорічно лісогос-подарські підприємства області заготовляють в своїх угіддях понад 20 тонн лікарської сировини – дубової кори, звіробою, подорожника, шипшини, глоду, калини, аронії чорноплідної та інших. На території області створено 10 державних заказників рідкісних лікарських рослин.
  Ліс постачає сировину для деревообробної, меблевої, будівельної, паперової, целюлозної і хімічної індустрій. З деревини виробляють спирт, глюкозу, оцтову кислоту, каучук, штучний шовк, а з лісних відходів – патоку, дьоготь, вугілля. З 1 м3 деревини одержують 1500 м віскозної тканини, 300 кг картону, 200 кг паперу, 225 кг целюлози, 160 кг штучного шовку, 170 кг штучної вовни, 25 кг сухих кормових дріжджів, 90 л спирту.
  Загальна площа лісофонду Полтавщини становить 271,1 тис. га, сюди віднесені біля 30 тис. га угідь, покритих рідкою деревно-чагарниковою рослинністю. У держлісофонді 149,3 тис. га, в тому числі покритої лісом землі 128,7 тис. га. Всі ліси області в 1971 році віднесені до І групи, які мають важливе природоохоронне і рекреаційне значення, з особливим режимом ведення лісового господарства. В них проводяться лише рубки догляду, санітарні та вибіркові лісовідновні рубки. Щорічно таким чином заготовляється біля 250 тис. м3 деревної сировини, в т.ч. ділової деревини 98-100 тис. м3 для народного господарства. Крім деревини, в лісах області заготовляють плоди дикорослих дерев, ягід, лікарську сировину. Ведеться промислова підсочка берези і щорічно заготовляється понад 1000 т березового соку. Розвивається бджільництво, мисливство.
  Відомо також, що з лісом зв’язана доля багатьох видів рослин і тварин. Якщо зникають лісові масиви, то це призводить до зникнення і деяких представників рослинного і тваринного світу. В даний час вже багато представників флори і фауни стоять на грані повної загибелі. Так, за даними держстатистики на 1989 рік до Червоної книги було вже занесено 463 види тварин, в тому числі 94 ссавці, 80 птахів, 37 рептилій, 19 молюсків, 202 комахи, 11 червяків і 684 види рослин.
  Ліси Полтавщини несуть на собі величезне рекреаційне, антропогенне навантаження. До рекреаційних лісонасаджень належить більше половини лісового фонду області.
  Трудящі Полтавщини добре розуміють, що відпочинок у лісі – це запорука зміцнення здоров’я, зняття фізичної та емоційної втоми, відновлення творчих сил. Наукою доведено, що активний відпочинок в лісі може знизити рі-вень захворюваності серцево-судинної системи приблизно на 50%, органів дихання – майже на 40%, нервової та кістковом’язової – на 30%. Лісове повітря позитивно впливає на поліпшення роботи органів травлення, запобігає психічним захворюванням. Зміцненням здоров’я трудящих шляхом організації рекреаційної діяльності скорочує втрати від тимчасової непрацездатності на 3-4 дні з розрахунку на кожного працюючого, продуктивність праці зростає на 3%.
  У всі часи ліс користувався особливою пошаною серед більшої частини людей. Доброзичливі, хлібосільні і співучі полтавці також люблять і бережуть свої ліси, вони щиро називають ліс своїм "зеленим другом”, "зеленим золотом”, співають про нього чарівні пісні. Лісоводи Полтавщини стурбовані тим, що стан лісів нині не зовсім задо-вільний. Лісові ресурси, як і по всій Україні виснажуються надмірними рубками в середньоспілих і приспіваючих лісостанах задля лісопродукції, а також інтенсивними санітарними рубками. Спостерігається масове пошкодження і засихання лісів, особливо дібров навколо промислових підприємств і хімічних заводів від їх шкідливих викидів.


                                          ПОЛТАВСЬКІ ЛІСИ НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ
  Про надзвичайно багатий в минулому рослинний і тваринний світ Полтавщини свідчить цілий ряд літературних джерел, у яких вона описується як край величезних лісових масивів та ковилових степів з зарослями чагарників, густою сіткою малих і великих річок, торфяних боліт, помірно-континентальним кліматом, що створювало надзвичайно сприятливі умови життя для безлічі видів лісових, степових і водних тварин та птахів. Ще в першій половині XVI ст. на території Київського воєводства, куди входила і Полтавщина, водилося "...в степах і лісах звірів безліч: дикі бики, дикі осли, олені убиваються для шкіри, а м’ясо викидається, крім філейних частин: кіз (козуль) і кабанів залишали без уваги. Газелів (сайгаків) убивали тисячами. На берегах живе безліч бобрів. Птахів на диво так багато, що хлопчики весною наповнюють човни яйцями уток, диких гусей, журавлів, лебедів і потім їх виводки наповнюють пташині двори. Орлят зачиняють у клітки для пера до стріл” (М.Литвин).
  В описові населених пунктів Полтави і Переволочни, складеному в 1728 році, згадується про великі дубові, кленові, грабові і липові ліси по берегах річок Ворскли і Коломака вище і нижче Полтави. Тут мешкав бурий ведмідь, а в степу – дикий кінь тарпан, козуля, дика свиня, дрофа, стрепет. Дослідники тих часів зазначають, що в долині Дніпра гніздилися пелікани і лебеді. До кінця XVIII століття майже в усіх повітах Полтавської губернії водився тетерів, що свідчить про наявність в той час березових лісів, бо основним кормом цього птаха є березові бруньки і сережки. На Полтавщині в той час постійно добували і відправляли у Москву сайгаків, благодарних оленів, лосів, дроф, тетерів. В другій половині XVII ст. площа древніх лісів на правобережжі Ворскли була в 4-5 разів більшою, ніж в кінці ХІХ століття. Лише у колишньому Полтавському повіті суцільні лісові масиви колись займали терито-рію до 15-17 верств в ширину і до 40-43 верств в довжину, що становить 60-70 тисяч десятин.
  Полтавщина здавна була відома як край лісу і степу (лісостепу). Причому чорноземні степи полтавського краю в XV-XVІ століттях теж були багатющі на флору і фауну. Пригадаймо, як М.В.Гоголь у романі "Тарас Бульба” величаво змалював наші степи тих часів. Зокрема, він написав: "Тоді увесь південь, увесь той простір, який стано-вить нинішню Новоросію, до самого Чорного моря був зеленою незайманою пустелею. Ніколи плуг не проходив по незмірних хвилях диких рослин. Одні лише коні, що ховалися в них, як у лісі, витоптували їх. Нічого у природі не могло бути кращого. Вся поверхня землі здавалась зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів”.
  В XVIII – XIX століттях територія Полтавського краю інтенсивно заселяється людьми, йде землеробське осво-єння лісостепу. Цілинні ковилові степи перетворюються в поля і пасовиська. Сокирами перших землеробів нещо-давно вирубують ліси для спорудження жител і їх опалення. Вирубки розкорчовувалися і обертались на орні землі, про відновлення лісонасаджень ніхто тоді не дбав. Сплюндруванню лісів особливо сприяв указ Катерини ІІ в 1782 році, за якими ліси, що росли в дачах поміщиків і капіталістів, були віддані в їх повне розпорядження і необмежене користування. Виникли величезні вирубки дубових лісів. Ще більших розмірів вирубка лісу набула з 1861 року, після скасування кріпосного права і з розвитком капіталізму в Росії, коли територія центрального лісостепу все більше набувала значення хліборобського центру. Як наслідок, тут в другій половині ХІХ ст. площа орних угідь вже становила 61-75%, а площа лісів – лише 12-13%. Лісистість території Полтавської губернії за перші 50-60 років минулого століття знизилася з 30-34 до 2-13%. А за даними генерального межування, яке проводилося в 1859-1886 роках з 1850 по 1900 рік площі під лісами у Полтавській губернії ще зменшилися з 13 до 5%. За вказаний час було винищено 403 тис. гектарів лісу або 63% від наявності його у 1850 році. Щороку вирубувалося більше 8,0 тис. десятин лісу (одна десятина дорівнює 1,0925 гектара).
  Перетворення цілинних степів у поля і пасовиська, повальна вирубка лісів, обміління річок і значне скорочення площ водноболотних угідь – це основні фактори збідніння природи України, в тому числі і Полтавщини, яке про-довжується і по цей день.
  Тому учні краєзнавчого гуртка і вирішили вивчати лісові масиви нашого краю. Адже в минулому, як свідчать архівні документи територія нашого села була повністю покрита лісом.

                                                        ВЕЛИКОБУДИЩАНСЬКІ ЛІСИ
  Лісові масиви нашого села були вирубані в значній кількості для поселення людей, а на окраїнах так і залишились великі площі мішаних лісів.
  У кожного з нас слово "ліс” викликає багато приємних асоціацій: лісова прохолода, спів птахів, смак ягід, грибне полювання, чисте повітря. Здавна народ приміряв до себе добру енергетику живого дерева: і ложка "найсмачніша” – дерев’яна, липова, і хата найтепліша – дерев’яна, і лава найміцніша – дубова, і хлопці – "мов дуби”, а дівчина – "мов калина”.
  Але ми ми перебуваючи в лісі не лише насолоджуємось його красою, а й проводимо деякі дослідження: розпізнаємо рослини за зовнішнім виглядом, описуємо будову рослинного покриву, фотографуємо цікавинки природи.
  При вивченні лісового угрупування виділили 4 яруси: дерев’яний, підріст, чагарниковий і трав’яний. Кожний тип рослинного угрупування описуємо окремо, дотримуючись приблизно такого плану.
1. Визначити назви характерних рослин на ділянці.
2. Для деревної рослинності визначаємо ярус, висоту й діаметр.
  Середню висоту дерева визначаємо екліметром. Спочатку вимірюємо кут, під яким видно верхівку дерева і відстань до нього, а потім за допомогою номограми В.М.Сукачова, визначаємо його висоту.
  Для чагарникової і трав’янистої рослинності визначаємо загальну кількість рослин, середню висоту, ступінь покриття, фенологічну фазу. Кількість рослин визначаємо окомірно. За кількістю встановлюємо ступінь покриття: якщо рослина трапляється дуже часто, ступінь покриття – від 90 до 70%; часто 70-50%, порівняно часто – 50-30% і рідко 30-10%, дуже рідко – менше 10%.
  Об’єктом дослідження було вибрано ділянку лісу – урочище Чернеччина. Спочатку нам дуже хотілося дізнатися – чому саме таку назву має охоронна територія, яка знаходиться в північно-західній частині села. Після зустрічей із старожилами ми нічого конкретного не дізнались і тому пошуки продовжувались.
  Успіх прийшов незабаром. Прочитавши в "Зорі Полтавщини” за 28 грудня статтю І.Наливайка "Спаський скиток” ми зрозуміли, що на місці урочища колись був чоловічий монастир. Також дізнались, що в останній чверті XVII століття село Будища іменувалися Будищами Чернецькими. Чому ж Чернецькі?
  З певністю можна стверджувати: близькість Скитівської обителі та її вплив на життя села слугувала появі такої назви.
  Отже, за цими свідченнями видно, що і урочище "Чернеччина” походить від слова "ченці”, які жили і працювали саме тут.
  В даній статті читаємо, що:
  ... Монастирські селяни, ченці вирощували добрі врожаї хлібів, мали чимало різної худоби, займались садівництвом, бджільництвом, лісництвом.
  ... Після жовтня 1786 р., Спаського Скитківського монастиря не стало.
  Можливо, в пам’ять про себе ченці й посадили ліс, адже вік дубів, які там зростали перевищував 300 років. З настаням весни ми знову відправились до зазначеного місця і були вражені від побаченого. 
  Літописів історії не знайшли, лишились лише їхні сліди. Галявина стояла чиста, а при самій землі виднілися пеньки. Чия рука могла здійнятись, щоб знищити це багатство. Підійшли до одного пенька, до другого і порахували, скільки на ньому кілець. Виявилось, що більше трьохсот. Отже, дуби росли триста років, а чиясь безжальна рука їх знищила.
  Говорять, що дуби користуються великою любов’ю і повагою у всіх народів. Слов’яни, древні греки, римляни ще на зорі своєї історії поклонялись цьому дереву, що нерідко досягало 1000-1500-річного віку, приписували йому чудодійні властивості.
  Знаменитий римський натураліст Аліній Старший писав, що дуби "не порушені часом – одного віку із Всесві-том, вони вражають своєю безсмертною долею, як найбільше чудо світу”.
  Не дивно, що наші предки так шанували це дерево: діброви були їхніми годувальницями, прихистом і навіть фортецями. Проходить століття, тисячоліття, а інтерес людей до лісового велетня не спадає. Але вже в інших цілях.
  Дійсно деревина дуба дуже цінна, незамінна для вироблення меблів. Та хіба ж для того, щоб десь в Італії чи Німеччині (адже саме в ці країни відправляли дерево) змогли зробити дубові меблі, потрібно було знищити заповідник нашого села – трьохсотлітні дуби?
  А виростити дуб, ой, як непросто! Адже в перші роки деревце росте повільно, і лише з 8-10 річного віку почи-нається формування гілок і крони. Щоб виростити дуб, недостатньо і двох людських поколінь. Тому в нас немає сумніву, що ченці посадили ліс для нас, для майбутніх поколінь на згадку про себе, та сьогодні слідів історії не залишилось.
  Ось цей приклад говорить, що наша рідна багатюща і щедра земля, квітуча природа, яка створювалась впродовж багатьох сотень років, розграбовується і навіть знищується впродовж кількох десятиліть. А ми повинні пам’ятати що "Благословенна земля не дісталась нам у спадщину від батьків – ми взяли її в борг у нащадків”.
  Тож ми повинні оберігати ліси – багатство нашої країни, бо ставлення до нього – показник нашої культури.


Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031